НЕ ПЛУТАТИ З ОЗЛОБЛЕНІСТЮ ТА ЗІ ЗЛОМ ЯК ПОНЯТТЯМ
Там, де довго пригнічується злість, там втрачається доступ до енергії бажань (я не знаю, чого я хочу), там згодом з’являється переживання «я не знаю, хто я, я не знаю, який я«, там з’являються різні болячки, якщо її довго і дуже ретельно пригнічувати. Там з’являються неконтрольовані спалахи чого завгодно — тотальна вина (читай — агресія, спрямована на себе), там може утворитися депресія, там з’являється внутрішній критик, який жирним тролем поселяється в голові і кожен крок знецінює, ставить під сумнів власну добрість, і щоб не зруйнуватися від цього всього, виникають проекції у зовнішній світ — усі люди навкруги стають 💩, погода теж, та взагалі багато чого відразу ж стає 💩 та несправедливістю.
Там, де злість пригнічується, там виникають постійні образи, від яких можна нескінченно плакати в подушку ночами, або ходити з часто запаленим горлом.
Вона буває як захист цінного.
А буває як симптом того, що я в чомусь не беру на себе відповідальність за своє життя, вважаючи, що інші повинні чинити так, як Я вважаю справедливим і правильним, що іншим і так має бути зрозуміло, що я маю на увазі, навіть коли я цього не промовляю прямо.
АГРЕСІЯ — ЦЕ РЕГУЛЯТОР ВЛАСНИХ КОРДОНІВ
Там, де придушена агресивність, немає ясності у переживанні своїх кордонів. Шпурляє то в порушення чужих, то в надмірному прогинанні своїх.
Часто злість називають «негативним почуттям», часто вважають, що злитися — погано, безглуздо, безглуздо, неправильно, несправедливо.
ВИСЛОВЛЮВАТИ ЗЛІСТЬ – ЦЕ ЦІЛА НАВИЧКА, ЯКІЙ МАЛО ДЕ ВЧАТЬ
Часто агресія вважається небезпечною — небезпечною для відносин, небезпечною для оцінки оточуючих (що про мене люди подумають?
Злість – це зуби особистості
-
Ними можна пережовувати те, що корисно.
-
Ними можна захищати себе.
-
Ними можна висловлювати себе.
Питання не в тому — злитися чи придушувати свою агресію.
Питання в тому ЯК висловлювати свою агресію
Коли я працювала з дітьми, для багатьох з них було цілим відкриттям, що свою злість можна висловлювати словами «Я зараз злюсь», «Коли ти забираєш у мене іграшку або руйнуєш мої будівлі, псуєш мої малюнки, я злюся, мені це неприємно, будь ласка, не роби так, інакше я від тебе відсторонюся/буду з тобою лаятися/не тобі довірятиму».
До цього єдиним способом захистити себе і висловити злість, було відібрати іграшку, зіпсувати малюнок у відповідь, ударити, обізвати, закотити істерику, а один раз, хлопчик терпів-терпів, а потім узяв ніж і кинувся на свого кривдника.
Батьки, яких так само ніхто ніколи не вчив висловлювати свою злість, хапалися за серце, відчували сором, кричали на своїх дітей, змушували припинити це придушити свою злість. Адже що люди подумають?
Мало хто вчив нас розпізнавати свою злість:
Ти зараз сердишся, тому що Ваня відібрав твою іграшку. Ти маєш право злитися і говорити про це: «Я злюсь і не хочу, щоб ти забирав іграшку, поверни її». «Бити Ваню не треба, це боляче. Але ти можеш дбати про себе позначенням себе і попередженнями про те, що ти робитимеш, якщо Ваня тебе не почує і буде продовжувати».
Або «Ти зараз злишся, тому ти хочеш продовжувати грати, але настав час закінчувати гру. Я помічаю тебе в твоїй агресії. Але бити мене за це не треба, мені боляче і я не дозволю себе бити. Ти можеш говорити про свою агресію і переживати її. Я бачу, що ти не хочеш закінчувати гру. Але такі правила, тут уже нічого не поробиш. Ми повинні йти, як би це не було важко».
ЗЛІСТЬ – ЦЕ СПОСІБ ЗРОЗУМІТИ СЕБЕ. СПОСІБ ВІДЧУВАТИ СВОЇ ВАЖЛИВОСТІ, СЕБЕ САМОГО.
Агресія — вона завжди маркер чогось важливого.
І як правило є обгорткою для глибших почуттів та переживань. Але не усвідомлюючи злість, ми ніби викидаємо коробочки з цією обгорткою під назвою «злість», не знаючи що всередині цих коробочок. А там нерідко бувають коштовності, які називають «мої цінності».
Даючи собі можливість відчувати злість, проживаючи її, ми знімаємо ці обгортки, досліджуючи чого в них обернуто.
Проживати агресію не одно бити в морду, ображати, руйнувати все навколо себе.
Проживати злість — значить залишатися в контакті з цим почуттям, давати йому стільки, скільки потрібно.
Дбати про безпеку свою та навколишню.
Ображати людину і позначати себе «Я злюсь, коли ти робиш так-то» або «Я зараз на тебе злюсь і готовий продовжувати розмову, коли заспокоюся» — це зовсім різні речі.
Бо в першому випадку (в образах) захльостує збудження, на якому відбуваються дії, про які можна пошкодувати «протверезівши» від злості.
У другому випадку, є ясне позначення себе і відведення собі простору для визрівання агресії до будь-якої іншої якості.
Наприклад, усвідомлення своєї цінності не дозволяє ображати себе.
Або в переживання жалю про те, що дуже гірко від того, що все трапилося не так, як хотілося.
Або в переживання цінності стосунків із цією людиною.
Або на усвідомлення того, що взагалі під цією злістю живе власний страх або вразливість.
Злість – вірний пес, який завжди на варті безпеки та цінностей свого господаря. Важливо тільки приручити потоваришувати з цим псом.
P. S.
до речі, там, де пригнічена агресія, там благодатний ґрунт для залежних відносин.
Оцените статью: 
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
(3 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка…Если Вам понравилась эта статья, расскажите о ней друзьям, чтобы и в их жизни тоже произошли приятные изменения и переосмысления:
Подписаться на новые статьи:
Похожие статьи:
Если у Вас есть вопрос по поводу написанной выше информации, смело спрашивайте анонимно или через страницу контактов.
Комментировать