1. Порожнеча.
Відносини не окриляють, скоріше, навпаки, приземляють. Після спілкування виникає відчуття порожнечі, гнітючої втоми.
2. З’ясування для з’ясування.
Процес з’ясування «хто має рацію, хто винен» протягом усієї комунікації. Спілкування ґрунтується на взаємних претензіях. За принципом осуд-виправдання. Змін та покращення не відбувається ні з одного, ні з іншого боку. Навіть якщо один партнер намагається виправити ситуацію, у його діях є похибки.
3. Успіхи партнера сприймаються критично, із заздрістю та невдоволенням.
Саморозвиток йде на другий план, потенціал ставиться під сумнів. Партнер піднімає свою самооцінку за рахунок зниження самооцінки іншого. Подяка відсутня.
4. Часта зміна настрою.
Перепади настрою – від показної веселості до драматичної істерики, від любові та турботи до гніву та люті. Відмова пояснити причину, паузи у розмовах, театральний відхід у нікуди, маніпуляції з телефоном – ігнорування дзвінків, переривання розмови. Остання фраза повинна залишатися за тим, хто має рацію.
5. Бажання контролю.
Повна поінформованість про всі справи партнера, нав’язування своєї думки, як і що треба говорити та робити. Вимога звітності щодо вчинків, думок.
6. Організм реагує на хворі відносини психосоматичними болями.
7. Образа зі смаком ревнощів.
Недовіра. Образа на те, що партнер може насолоджуватися життям самостійно, ще гірше – з кимось іншим. Емоційний шантаж на почутті провини. Ревнощі до друзів, родичів, до протилежної статі. Бажання бути центром всесвіту, а також влади над партнером та його повного послуху.
8. Безперервний негатив.
Все, що відбувається в житті партнера та в навколишньому світі, сприймається негативно та похмуро. «Все погано» — головний девіз. Партнер упевнений, що хтось винен у його нещасному житті, звинувачує зовнішній світ у всіх смертних гріхах. Перебуває в перманентному розчаруванні та очікуванні апокаліпсису.
Токсичні відносини не лише отруюють. Вони забирають найдорожчий ресурс – час.
Крім того, з’являються моделі взаємодії, які мало застосовуються в «мирному» житті. Справа в підстроюванні, звиканні до нездорової атмосфери і в надії на зміни на краще. Тому людина готова заплющити очі на те, що відбувається, і зануритися в свою реальність, неіснуючі світи, в очікуванні дива. Жити в ілюзорному світі чи реальному – індивідуальний вибір.
Тетяна Бергам
Оцените статью: 
(4 оценок, среднее: 5,00 из 5)
(4 оценок, среднее: 5,00 из 5)
Загрузка…Если Вам понравилась эта статья, расскажите о ней друзьям, чтобы и в их жизни тоже произошли приятные изменения и переосмысления:
Подписаться на новые статьи:
Похожие статьи:
Если у Вас есть вопрос по поводу написанной выше информации, смело спрашивайте анонимно или через страницу контактов.
Комментировать